ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ВИБІР КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА 

Однією з найвизначніших постатей в історії України є київський князь Володимир Святославович. Цей князь отримав чи не найбільше прізвиськ серед давньоруських князів. Його називають і Володимиром Великим, і Володимиром Красним Сонечком, і Володимиром Хрестителем, і Володимиром Святим. Та саме за останні прізвиська, пов’язані з прийняттям християнства, дуже часто дорікають князеві.

Мовляв хрестив Русь і русинів силою, «вогнем і мечем», попри бажання своїх підданих, знехтувавши прадавніми слов’янськими (читай язичницькими) традиціями.

Але залишмо емоції і спробуймо подивитися на цю подію об’єктивно. Безумовно князь Володимир був далеко не ідеальним правителем. Та й більшість тодішніх європейський монархів були такими ж або ще гіршими.

«ГОЛУБ» І «ЛЕВ» ІВАНА МАЗЕПИ

     Загальновідомо, що український гетьман Іван Степанович Мазепа був визначним меценатом. Його коштом будувалися церкви, монастирі, школи, видавалися книжки, відливалися церковні дзвони. Так, наприклад, найбільший зі збережених старовинних бронзових дзвонів України має назву «Мазепа». Цей дзвін, відлитий київським майстром Опанасом Петровичем у 1705 році, на замовлення і на кошти Івана Мазепи, встановлено на другому ярусі дзвіниці Софійського собору в Києві.

      Нещодавно ще один дзвін Мазепи, так званий дзвін «Голуб» було віднайдено в російському місті Оренбурзі. У 1941 році його було евакуйовано туди разом з певною частиною унікальних експонатів Чернігівських музеїв і з якихось причин так і не повернуто в Україну. Дзвін був виконаний відомим майстром-ливарником Карпом Балашевичем у 1699 році на замовлення гетьмана Мазепи для Батуринської Воскресенської церкви. Ця церква знаходилася поруч з резиденцією гетьмана і вважалася придворною.

СВЯТИЙ КОШОВИЙ
житіє преподобного Петра Калнишевського

12 липня 2016 року виповнилось 325 років з дня народження останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського.

Майбутній кошовий народився на тодішньому прикордонні між Московським царством і Річчю Посполитою у селі Пустовойтівка (зараз Роменського району Сумської області) в день пам’яті святих апостолів Петра і Павла 12 липня 1691 року.

У 1750-і роки він обіймав посаду осавула, а згодом і генерального судді Запорозької Січі. 1762 року Петро Калнишевський вперше очолив Запорозьку Січ, пробувши на цій посаді менше року. У вересні 1762 року він, разом з військовим січовим писарем Іваном Глобою, зустрічався в Москві з царицею Катериною ІІ. Відтоді, мабуть, Калнишевський став нелюбим цій імператриці, бо з посади кошового отамана його на деякий час усунули. Вдруге він очолив Запорозьку Січ у січні 1765 року, всупереч царській волі, і керував нею аж до зруйнування, тобто 10 років підряд «чого з роду-віку не бувало», бо зазвичай кошові отамани змінювалися кожні кілька років.

СТРАШНА ПОМСТА

що заснував князь Юрій Довгорукий?

Князь Юрій Довгорукий увійшов у нашу історію, як суперечлива і неоднозначна постать, яка обросла численними легендами. Так, серед багатьох історичних публікацій доводиться зустрічати твердження, нібито саме київський князь Юрій Довгорукий 1147 року заснував Москву. Однак це невірно.

Треба все ж таки коректно поводитися з історичними фактами. Коли Довгорукий засновував Москву він був не київським, а ростово-суздальским князем. Власне своє прізвисько «Довгорукий» князь Юрій Володимирович одержав саме за те, що втручався у боротьбу за київський престол та міжусобиці на Русі, перебуваючи у далекому периферійному Ростово-Суздальському князівстві. Утвердитися на київському столі Довгорукий зміг лише у 1149 році та й то ненадовго. 1150 року мусив його покинути, але згодом знову опинився в Києві. Востаннє він здобув великокняжу столицю 1155 року й залишався там до кінця свого життя.

СТОЛИЦЯ ВОЛЬНОСТЕЙ 

скільки було Запорозьких Січей?

Реконструкція Запорозької Січі
на Хортиці

Українське козацтво не лише є однією з найбільш яскравих і героїчних сторінок історії України, але й являє собою унікальне явище в світовій історії. Інтерес до козацтва завжди був великим як з боку істориків, так і простого народу, що оспівав подвиги козаків у своїх піснях і думах. Однак, на жаль, через відсутність повноцінних джерел чимало проблем, пов’язаних із вивченням козацтва, досі не цілком прояснені.

   Загальновідомо, що столицею козацьких вольностей, куди вони поверталися своїм серцем і помислами, і де перебував цвіт козацтва, була Запорозька Січ. Назва «січ» походить від слова «сікти», тобто рубати. Спочатку вона означала укріплення зі зрубаних дерев і очерету. Нерідко вживають й іншу назву для козацьких поселень - Кіш. Слово «кіш», ймовірно, дуже стародавнього, індоєвропейського походження. Споріднені слова в санскриті означають «військо», «стан вождя» і подібне. Таким чином, з того часу, коли перші козаки почали створювати свої військові об’єднання, обирати ватажків і будувати укріплення-бази, вони стали вживати ці слова для позначення столиці Війська Запорозького.

РОСІЯ – ЦЕ МОСКОВЩИНА 

повернімо історичну назву північного сусіда

У Верховній Раді було запропоновано вельми цікавий законопроект. Автори законодавчої ініціативи пропонують перейменувати Росію в Московію. А назву «Росія» в застосуванні до Російської Федерації документ пропонує заборонити, оскільки воно є історичним надбанням України. «Під історичною назвою території України в цьому законі розуміється словесне найменування «Русь» і похідне від нього «Росія», - йдеться в документі.

Законопроект є дуже слушним, оскільки, дійсно, певний час до території України і українців поряд з назвами «Русь», «руський» застосовувалися і найменування «Росія», «російський».

Даний факт вичерпно був висвітлений ще видатним українським філологом та істориком М.О. Максимовичем у статті «Об употреблении названий Россия и Малороссия в Западной Руси. Примеры употребления данных названий в первоисточниках», опублікованій  1867 року. В ній вчений наводить наступні приклади (перекажемо лише деякі з них).

СВЯТОКИЇВСЬКИЙ БОГАТИР 

звідки був родом Ілля Муромець?

Усім нам з дитинства знайомі казкові персонажі билинних богатирів. Герої народного епосу, вони стали уособленням хоробрих захисників рідної землі від набігів кочових орд. Саме слово «богатир» тюркського походження. Вперше воно зустрічається в Іпатіївському літописі в розповіді про татарських воєвод під 1240, 1243 і 1263 роками. Для визначення поняття, яким сьогодні є слово «богатир», у давньоруській мові аж до XIII століття вживалося слово «хоробр» або, з церковнослов’янським забарвленням, «храбр», яке згодом перетворилося на епітет «хоробрий». Таким чином, словосполучення «хоробрий богатир» - це тавтологія, як «масло масляне».

Безсумнівно, центральною фігурою богатирського епосу є Ілля Муромець. Про нього існує найбільша кількість билин. Близько тринадцяти самостійних сюжетів про Іллю є тільки в класичному билинному епосі. Крім того, про нього складено казки та козацькі пісні оригінального змісту. Відомі також лубкові обробки історій про Іллю Муромця. Напевно, багато хто добре знайомий із сюжетами основних подвигів цього популярного епічного героя. Менш відомо, що билинний богатир Ілля Муромець вшановується православною церквою як святий. Останки богатиря й до сьогодні покояться в одній із печер Києво-Печерської лаври, у скляній гробниці, разом із гробницями інших київських святих.