«ГОЛУБ» І «ЛЕВ» ІВАНА МАЗЕПИ

     Загальновідомо, що український гетьман Іван Степанович Мазепа був визначним меценатом. Його коштом будувалися церкви, монастирі, школи, видавалися книжки, відливалися церковні дзвони. Так, наприклад, найбільший зі збережених старовинних бронзових дзвонів України має назву «Мазепа». Цей дзвін, відлитий київським майстром Опанасом Петровичем у 1705 році, на замовлення і на кошти Івана Мазепи, встановлено на другому ярусі дзвіниці Софійського собору в Києві.

      Нещодавно ще один дзвін Мазепи, так званий дзвін «Голуб» було віднайдено в російському місті Оренбурзі. У 1941 році його було евакуйовано туди разом з певною частиною унікальних експонатів Чернігівських музеїв і з якихось причин так і не повернуто в Україну. Дзвін був виконаний відомим майстром-ливарником Карпом Балашевичем у 1699 році на замовлення гетьмана Мазепи для Батуринської Воскресенської церкви. Ця церква знаходилася поруч з резиденцією гетьмана і вважалася придворною.

      Коли в 1708 році гетьманська столиця була зруйнована московськими військами, дзвін був перевезений до Домницького Різдвяно-Богородицького монастиря на Чернігівщині. У 1927 році дзвін виявив там чернігівський етнограф Б. К. Пилипенко. Тоді ж дзвін був перевезений до Чернігівського історичного музею, де він перебував до початку Другої світової війни.

     Дзвін отримав свою назву за опукле зображення птаха зі складеними крилами і написом «голубъ». На дзвоні є також герб з правого боку, і фігура на повний зріст, одягнена в жупан, з шаблею при боці, що являє собою документально датований портрет Мазепи кінця XVII століття.

        Проте гетьман Мазепа своїм коштом відливав не тільки дзвони, а й гармати.

       Біля будівлі Арсеналу Московського кремля стоїть бронзова гармата «Лев». Її було відлито в 1705 році в місті Глухові коштом Івана Мазепи тим самим Карпом Балашевичем. Гармата дивиться прямо на вхідні ворота, звідки заходять відвідувачі, на лафеті також зображений герб Мазепи.

Особливої уваги істориків «Лев» не привертав, але в 1980 році співробітники однієї з російських воєнних академій з'ясували, що гармата ... заряджена, і зроблено це було на самому початку XVIII століття. Гармата захищала якусь українську фортецю, очевидно від військ Петра I, і її зарядили спеціальним зарядом для відбиття штурму. Після закінчення бойових дій гармату розрядити забули і перевезли до Кремля, де вона так і простояла зарядженою 271 рік. Майже всі старі гармати зберігалися в Кремлі надворі і часто-густо в деякі з них кидали недопалки. Лишень уявіть собі забавну картину, якби якийсь бовдур у 1930-х роках сунув би непогашену цигарку в запальний отвір «Лева». Гримнув би постріл з мазепинської гармати ... Скільки було б галасу і скільки клопоту дісталося НКВС!

В Україні з XVI до середини XVIII століть місцеві умільці лили для гетьманських військ чудові гармати, які не лише не поступалися, а часто й перевершували польські та московські зразки.

Майстер Карпо Балашевич належав до відомої у той час Глухівської ливарної школи. Він мав у місті Глухові власний ливарний двір, працював на військову артилерію. Карпо перейняв майстерність від батька - Йосипа Балашевича. Найбільш відомою працею батька є щедро орнаментована гармата з гербом і ініціалами гадяцького полковника Михайла Бороховича, яку забрали в Ермітаж. Відомо кілька майстерних творів самого Карпа Балашевича, розкиданих по всьому світу: фрагмент великокаліберної гармати Батурина, суцільно прикрашений карбованим рослинним орнаментом, у центрі якого - розкішний литий картуш і підпис: «Карпъ Иосифович Делатель»; пищаль 1697 року для міста Конотопа з підписом: «за счастливого регимента ясно велможной милости пана Ивана Мазепы гетмана...»; мортира вагою у 50 пудів; і, нарешті, велика, розкішно прикрашена гармата з колекції трофеїв Московського кремля.

На думку дослідника Б. К. Пилипенка, роботи Карпа Балашевича є «видатними пам'ятками українського ливарного справи».

За часів перебування України у складі Російської імперії та СРСР гігантський масив українських культурних цінностей опинився в Росії, був нею привласнений і використовується як власне надбання. То ж очевидно, що давно вже настав час повернути усі ці цінності законному власнику – народу України! 

       На світлині: гармата «Лев» з гербом Мазепи на лафеті.