ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ВИБІР КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА 

Однією з найвизначніших постатей в історії України є київський князь Володимир Святославович. Цей князь отримав чи не найбільше прізвиськ серед давньоруських князів. Його називають і Володимиром Великим, і Володимиром Красним Сонечком, і Володимиром Хрестителем, і Володимиром Святим. Та саме за останні прізвиська, пов’язані з прийняттям християнства, дуже часто дорікають князеві.

Мовляв хрестив Русь і русинів силою, «вогнем і мечем», попри бажання своїх підданих, знехтувавши прадавніми слов’янськими (читай язичницькими) традиціями.

Але залишмо емоції і спробуймо подивитися на цю подію об’єктивно. Безумовно князь Володимир був далеко не ідеальним правителем. Та й більшість тодішніх європейський монархів були такими ж або ще гіршими.

Сьогодні дехто прагне ідеалізувати язичництво. Але чи легко було князеві правити Руссю, однією з найбільших і наймогутніших країн тогочасної Європи, мешканці якої не читали книжок (бо їх там ще не було) і не сваталися до дівчат, а «умыкаху жены собе, с нею же кто съвещашеся. имяху же по две и по три жены».

Володимир зрозумів, що язичництво аж ніяк не сприяло подальшому розвитку країни. Християнство ж справило великий культурницький вплив на тогочасне суспільство. Завдяки прийняттю християнства Русь-Україна рішуче відвернулася від азійських впливів, культурних і релігійних, які на неї мали або могли мати вплив, і долучилася до європейської цивілізації, основою якої було християнство. Християнська Русь увійшла до духовної родини європейських народів і взяла участь в їхньому цивілізаційному процесі.

Можна по різному до цього ставитися, але назвіть хоч одну європейську країну чи народ, які б не прийняли християнство. Більшість християнських країн під впливом християнства досягли великих успіхів. Ось тільки в нас чомусь нічого не виходить. Можливо тому, що й досі сумуємо за язичництвом?

Не менше інсинуацій з’являється і щодо походження князя Володимира. Дехто навіть пробує представити його як іудея, онука якогось хозарина Малка. Та все це не більше ніж нісенітниця, спрямована на дискредитацію видатної постаті Русі-України.

Ще російські буржуазні вчені довели, що князь Володимир походив за лінією матері з древлянського княжого дому. Його мати Малуша та дядько Добриня були дітьми легендарного князя Мала. Княгиня Ольга була мудрою правителькою. Придушивши повстання князя Мала і узявши в рабство його дітей, вона тим не менше, попри амбіції, вирішила оженити свого сина Святослава Ігоревича з Малушею, аби поріднившись правлячими домами об’єднати Русь. 

На жаль, на відміну від княгині Ольги, і досі знаходиться багато українців, які замість того, аби будувати намагаються руйнувати. Одні кажуть, перевернімо прапор, бо він має бути жовто-блакитним, а не синьо-жовтим. Інші хочуть переписати слова нашого гімну, треті жадають ввести латинку замість кирилиці, щоб у будь який спосіб бути подалі від росіян. Очевидно останнім пояснюється і намагання відмовитися від православ’я, оскільки багато хто розуміє, що Москва не припинить чинити перешкоди на шляху створення автокефальної Української Православної Церкви. Та усе це маячня. 

Сьогодні, як і тисячу років тому, Україна стоїть перед цивілізаційним вибором. Володимир Святославович, як би там не було, свого часу зробив правильний вибір. Тепер справа за нами.