КРЕМЛІВСЬКИЙ ПЛАГІАТ
від «шапки Мономаха» до кепки Ілліча

Якби для країн існувала винагорода «Найбільший плагіатор», то її треба було б віддати Росії. Насправді, нема нічого поганого в запозиченнях. Взаємопроникнення культур - це цілком природний процес. Багато народів запозичують щось один в одного і не соромляться в цьому зізнатися.

І лише Росія намагається все, до чого дотяглися її довгі руки, назвати «своім», «русскім», «ісконним». До останнього часу це в неї виходило непогано - обмеження в доступі до знань, постійний «жєлєзний занавєс» рятував царів, імператорів, генсеків від освіченості власного народу.

Але часи змінились, інформація не знає кордонів і вільнодоступна. Тому, нарешті, світ побачив не просто голого короля. Усі побачили, що «король» у всьому краденому.

Що саме вкрала Росія і в кого - розповідає Володимир Селезньов, у своїй книжці «Кремлівський плагіат: від "шапки Мономаха" до кепки Ілліча» https://goo.gl/oH4QCC

У виданні детально й аргументовано розвінчується міф про самобутність і винятковість Росії, розповідається про поширені хибні думки про «тисячолітні російські бренди», що їх Кремль активно пропагує в усьому світі.

УКРАЇНСЬКІ ПІРАМІДИ

Піраміди стали символом Єгипту. Та мало хто знає, що в Україні також існують справжні піраміди. Звичайно, вони не такі великі за розмірами і не такі величні як єгипетські, але їхнє призначення саме таке, як і в їх старших родичів. Це піраміди-усипальниці.  

Історія будівництва українських пірамід-усипальниць пов’язана з іменами двох старовинних українських дворянських родів: Білевичей і Закревських.

Олександр Дмитрович Білевич – дійсний статський радник, предводитель дворянства Кобеляцького повіту Полтавської губернії. В минулому офіцер російського флоту, учасник російсько-турецької війни 1877-1878 років, зокрема і бойових дій на Балканах. Як вважають дослідники, саме тоді Білевич побував у Єгипті, де побачив місцеві піраміди.

«ГРА ПРЕСТОЛІВ» ЯК ДЗЕРКАЛО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Дехто вважає культовий серіал «Гра престолів», який знято за мотивами циклу романів-фентезі американського письменника Джорджа Мартіна «Пісня Льоду та Полум’я», мильною оперою. Та я з цим не згоден, бо на мою думку, це дуже цікава і повчальна історична сага, яка між іншим віддзеркалює й українську історію. Одним з негативних персонажів цієї саги є, безумовно, Серсея Ланністер. Натомість цілком позитивна героїня – Дейнеріс Таргарієн. Недарма ж до неї поступово приєднуються майже всі герої серіалу, включаючи й карлика Тіріона Ланністера у блискучому виконанні актора Пітера Дінклейджа. Симпатії і автора, і глядачів на її боці.

Але, як на мене, саме Дейнеріс є найбільш негативним персонажем саги. Судіть самі. Дейнеріс, намагаючись відвоювати батьківський престол, веде із собою на столицю військо найманців, так званих Бездоганних, а до того ж ще й орду дикунів – дотракійців. Мені це нагадує поведінку давньоруських князів, які в боротьбі за владу не гребували допомогою чужинців.

НЕПЕРЕМОЖНІ АБО ЛИСТ СКІФІВ ЦАРЮ ДАРІЮ

Всім відомий знаменитий лист запорожців турецькому султану, та мало хто знає про лист давніх скіфів царю Дарію. Про нього писав "батько історії" Геродот.

Влітку 513 року до н. е., збудувавши мости через Босфор і Дунай, могутній перський цар Дарій І Великий вдерся в межі Скіфії з величезним військом. Підійшовши до Борисфену і не побачивши скіфів, які б покірно його зустрічали, Дарій направив до їхнього царя Іданфірса гінця з вимогою підкоритися і стати його данниками.

На той час у скіфів не було писемності, але у відповідь вони все ж таки передали Дарію свого листа, який складався з кількох предметів: птаха, миші, жаби і п’яти стріл. Спочатку Дарій нічого не зрозумів, та завдяки своєму раднику Гобрію цар зміг «прочитати» скіфського листа. Воно значило наступне: «Якщо ви, перси, не улетите на небеса, як птахи, не сховаєтесь у землі, як миші, або не пострибаєте в озера, як жаби, то ви не повернетеся звідси живими, будучи вражені цими стрілами».

ЗАБУТА ДИНАСТІЯ

Древлянський княжий дім в історії Русі

Традиційно вважається, що правлячою династією в Київській Русі були Рюриковичі. Цей факт не підлягає сумніву. Суперечки ведуться лише про походження самого засновника династії - легендарного князя Рюрика (чи був він норманом, чи слов'янином).

Короткі літописні відомості подають таку легенду. Варяг Рюрик правив у Новгороді, куди був запрошений княжити 862 року новгородцями. У 879 році Рюрик, помираючи, залишив дитину-сина на піклування свого родича Олега, теж варяга. У 882 році Олег (прозваний Віщим) пішов із Новгорода походом на південь, прихопивши з собою і немовля Ігоря. Взявши Київ, Олег створив давньоруську держава і зробив Київ її столицею. Спочатку він княжив тут сам, і тільки в 913 році, після смерті Олега, княжити в Києві почав Ігор Рюрикович, який і дав початок династії київських князів.

БАТЬКИ ТА ЇХНІ НЕРОЗУМНІ ДІТИ

Чи не помічали ви один прикрий феномен, коли у видатних українців-патріотів діти стають манкуртами та зрадниками?

В історії України таких випадків безліч. Пригадайте хоча б сина Володимира Великого  Святополка, прозваного Окаянним, який перший привів вражих ляхів до стольного Києва. Та й у подальшому князі не рідко зраджували і своїх батьків, і батьківську віру. Пригадайте хоча б Ярему Вишневецького або Януша Острозького.

Серед козацьких родин справа не ліпше. Син Богдана Хмельницького Юрко не лише став маріонеткою турецького султана, а й послужив початком кривавого братовбивчого періоду нашої історії, названого істориками Руїною. Нащадок славного козака Микити Галагана, що ціною власного життя забезпечив перемогу козацького війська під Жовтими Водами, полковник Гнат Галаган допоміг царським військам знищити Стару Січ. Одна з найбільш одіозних зрадницьких постатей в історії України Сава Чалий за деякими даними був сином славетного кошового отамана Івана Сірка.

ПОДВИГ МИКИТИ ГАЛАГАНА

На жаль, українці й досі не знають вповні своїх національних героїв, якими міг би пишатися будь-який народ світу. Чи багато з нас знають, наприклад, про Микиту Галагана, українського героя, чий подвиг допоміг козацькому війську перемогти поляків у Корсунській битві?

У ході Корсунської битви 16 травня 1648 року за дорученням Богдана Хмельницького Микита Галаган свідомо пішов на тортури та смерть, аби видати ворогу дезінформацію про кількість і розташування козацьких військ і завів 25-тисячне польське військо в хащі, що дало змогу козакам атакувати ворога у вигідних для них умовах. В результаті військо поляків було повністю знищене - до козацького полону потрапило 18 тисяч чоловік, зокрема весь головний військовий склад Речі Посполитої - 80 командирів різного рангу включно з гетьманами Потоцьким і Калиновським.

Існує думка, що подвиг Микити Галагана став основою для легенди про Івана Сусаніна. На відміну від Сусаніна, факт існування якого досі ставиться під сумнів навіть російськими істориками, щодо Галагана існують переконливі документальні свідчення. Ось тільки нащадки славетного запорожця не зберегли його у своїй пам’яті.

На світлині: пам'ятник Микиті Галагану у колишній козацькій столиці Чигирині. Ідея І. Жолудя, виконав скульптор В. Димйон.