ЛИХО З РОЗУМУ АБО ХТО ВИГАДАВ УКРІВ?

    Останнім часом в російських навколонаукових колах широкої популярності набула версія походження назви Україна та українців від поняття «укри», назви якогось могутнього та невідомого древнього народу. То хто ж такі ці укри і яке відношення вони мають до України і українців?

Сучасні російські автори приписують введення до наукового обігу терміну «укри», які нібито поклали початок українській народності, польським діячам кінця XVIII – XIX столітть Я. Потоцькому і Т. Чацькому.

Ось, наприклад, російський автор О. Кунгуров у главі з книги «Киевской Руси не было» під характерною назвою «Кто придумал украинцев», пише таке:

«Честь изобретения украинцев принадлежит польскому писателю Яну Потоцкому, который в своем сочинении «Историко-географические фрагменты о Скифии, Сарматии и славянах», изданном в Париже на французском языке в 1795 году, сформулировал концепцию о том, что украинцы, населявшие малопольскую украйну, являются народом, отдельным от русского и имеющим совершенно самостоятельное происхождение <…>

Творчески переосмыслил украинскую концепцию другой польский деятель - публицист, историк, библиофил Тадеуш (Фаддей) Чацкий. В 1801 году он написал псевдонаучную работу «О названии «Украина» и зарождении казачества», в которой выводил украинцев от выдуманной им орды укров, якобы переселившихся в VII веке из-за Волги. Деятельность этих польских «просветителей» носила вовсе не научный, а хорошо организованный политический характер».

Кунгуров тут зовсім не оригінальний. Він лише повторює «відкриття» емігрантського російського історика М. Ульянова, який чи не перший вігадав цю ахінею:

«Поляки, в самом деле, по праву могут считаться отцами украинской доктрины. Она заложена ими еще в эпоху гетманщины. Но и в новые времена их творчество очень велико. Так, самое употребление слов "Украина" и "украинцы" впервые в литературе стало насаждаться ими. Оно встречается уже в сочинениях графа Яна Потоцкого.

Другой поляк, гр. Фаддей Чацкий, тогда же вступает на путь расового толкования термина "украинец" ... Чацкий производил его от какой-то никому кроме него не известной орды "укров", вышедшей якобы из-за Волги в VII веке».

Та чи дійсно це так? Почнемо з Я. Потоцького. Польський граф-емігрант, а згодом російський чиновник, Ян Потоцький в своїй праці «Історико-географічні фрагменти про Скифію, Сарматію і слов'ян», виданому в 1795 році в Парижі французькою мовою, взагалі про укрів не згадує. Там він вперше назвав «українцями» чи «малоросами» окремий слов'янський народ, що мешкав в давнину в Подніпров'ї і розділявся на 4 племені - полян, древлян, тиверців і сіверян.

Що стосується Т. Чацького, він також цікавився цією проблемою, присвятивши їй кілька розвідок. Та, як виглядає, ні Ульянов, ні Кунгуров, ні їх послідовники згаданої праці Чацького не читали.

 Ось що зазначає з цього приводу сучасний український дослідник І. Ярмошик: «Деякі сучасні автори в тому числі і на сторінках глобальної мережі Internet приписують Т. Чацькому введення до наукового обігу терміну "укри", які нібито, на його думку, поклали початок українській народності. Уважне прочитання праці Т. Чацького засвідчує, що він не був першим, хто згадав про племена укрів, і до того ж він рішуче заперечив причетність цих племен невідомого походження до етногенезу українців».

Отже ми підходимо до головного питання: чи існували укри і хто вони такі? Виявляється, що так, укри існували і були слов’янами.

Історичною наукою достовірно встановлено, що в ранньому середньовіччі дійсно існувало слов'янське плем'я з назвою «укри», «украни» (лат. uchri), що входило в племінний союз ратарей (полабські слов'яни). Про нього, зокрема, згадує німецький хроніст Відукінд Корвейський в третій книзі «Діянь саксів».

На доказ цьому наводяться історичні повідомлення й інших німецьких хроністів та конкретні факти існування у Балтійському Помор’ї землі Укрмарка та слов’янського племені укрів, що було відоме в ІХ – XII століттях. Сьогодні в німецькому місті Таргелов навіть відкрито музей слов’ян-укрів.

Цікаво, що про укрів, справжніх, а не вигаданих, знали і в дореволюційній Росії. В російській історіографії вперше про укрів згадує М. Надєждін у 1837 році. Про них писали також у своїх трудах такі відомі філологи-славісти та історики, як П. Шафарик, О. Гільфердінг, А. Павинський, І. Первольф, М. Любавський та ін.

Укри мешкали на західному побережжі Одеру, а оскільки ця річка розділяла племенні союзи лютичів та бодричів, то різні дослідники відносять їх то одних, то до інших. Свою назву вони отримали від назви притоку Одеру річки Укри (нім. Ucker).

Подальша доля цього племені невідома. Очевидно, що частина їх була асимільована німцями, частина можливо емігрувала на схід. Відомо наприклад, за свідченням літописця, що давньоруські племена в’ятичів і радимичів походили з ляхів.

Літописець, пояснюючи найменування «радимичі» і «в'ятичі», називає їх прямими нащадками Радима і Вятка. До цього він приєднує легенду про те, що вони були братами, походили від ляхів, тобто були вихідцями з західних земель, і що вони прийшли колись на Русь зі своїми людьми і осіли на ріках Сожі і Оці (див. Повість врем’яних літ): «Радимичи бо и вятичи от ляховъ. Бяста бо 2 брата в лясех, - Радим, а другий Вятко». У тому ж літописі під 984 роком знову йдеться про радимичів: «Быша же радимичи от рода ляховъ; прешедъше ту ся вселиша, и платить дань Руси».

Чи правдива ця легенда? Чи справді радимичі і в'ятичі лехітського походження? Сьогодні деякі російські вчені доводять західнослов’янське походження новгородських словен та псковських кривичів (В. Янін, А. Залізняк та ін.) на підставі вивчення берестяних грамот та археологічних матеріалів.

У зв’язку з цим цікавою виявляється і згадка в літописі якихось «ляхів-українян»: «… заратишасѧ и почаша Лѧховѣ воевати ѡколо Холма … и не взѧша ничтоже избѣгли бо сѧ бѧхоуть в городъ и зане вѣсть бѧхоуть подали имъ Лѧхове Оукраинѧнѣ». Дивно, що ніхто з дослідників не досліджував цю загадкову згадку. Адже, якщо це дійсно були ляхи, незрозуміло, з яких причин вони попереджали українців (точніше предків сучасних українців) про напади поляків. Якщо ж це були українці, то чому літописець називає їх ляхами. Але якщо ж припустити, що це були украни, які говорили на схожій з поляками мові, то цілком логічним є називання їх ляхами.

Цікавою є також гіпотеза сучасного молдовського дослідника Р.А. Рабиновича про походження назви племені уличів. Він вважає, що вона походить від назви полабських лютичів. Зауважимо також на подібності назв українських древлян, полян та волинян з полабсько-лехітськими племенами древан, полян (поляків) та велинян.

Отже очевидно, що ні Я. Потоцький, ні Т. Чацький, ні хтось інший укрів не вигадували. Це давнє західнослов’янське (лехітське) плем’я дійсно існувало, пам’ять про нього зафіксована у багатьох письмових джерелах і досі зберігається у Німеччині у назві Уккермарк.

Проте тісно пов’язувати тих укрів з сучасними українцями досить складно. Наразі не зрозуміло, як назва полабських укрів могла стати етнонімом для одного із східнослов’янських народів.