ЕСКАДРОН ГУСАРІВ ЖВАВИХ 

чи був цей рід військ російським?

Мабуть, навряд чи можна знайти людину, яка б не знала, хто такі гусари. Проте мало хто знає, що гусарські полки не були, власне кажучи, російськими. Гусари комплектувалися з рекрутів, які набиралися головним чином в Україні. У гусарських полках служило чимало сербів, молдаван, албанців, угорців, переселених царським урядом в середині XVIII століття на землі Південної України, у так званi Нову Сербію і Слов'яносербію, але основну масу становили саме українці.

Мадярські гусари (1762 р.)

Уперше гусари, як особливий рід кавалерії, з’явилися у ХV столітті в Угорщині. Там так називали кінних воїнів угорського дворянського ополчення, що ділилося на роти у складі 20-25 вершників. Угорською huszar означає «один з двадцяти», звідси і назва. Наслідуючи угорців, багато держав Європи - Польща, Австрія, Прусія, Франція - ввели у своїх військах гусарські частини. У Росії окремі іррегулярні формування гусарських частин почали створюватися ще у XVII столітті за зразком польських гусар. Проте до складу регулярного війська їх було включено тільки у другій половині XVIII сторіччя.

1765 року після ліквідації українського Слобідського козачого війська було сформовано п’ять поселенських гусарських полків із колишніх слобідських полків: Охтирський, Ізюмський, Сумський, Острогозький і Харківський. Ось як описує перетворення козаків на гусар український письменник Г. Ф. Квітка-Основ’яненко:

ГЕТЬМАН КУНИЦЬКИЙ
маловідома сторінка з історії українського козацтва

Гетьман Степан Куницький

    На превеликий жаль, навіть у об’єктивних історичних творах часом зустрічається історична неправда. Іноді вона лежить на поверхні, її легко одразу ж виявити і тоді вона не є небезпечною. Так, наприклад, у деяких наших літописах вказується, що ватажка козацького повстання Северина Наливайка поляки живцем спалили в мідному бику, хоча з достовірних джерел відомо, що його четвертували (так повідомляє польський хроніст І. Бєльський). Але іноді помилки бувають не такими вже безневинними, закрадаючись в історичний твір всупереч волі самого автора та формуючи у читачів явно хибне уявлення про той чи інший факт або історичний персонаж. Одна з таких помилок пов’язана з ім’ям гетьмана Степана Куницького.

Про Степана Куницького нам відомо небагато. Походив він із старовинного шляхетського роду Куницьких герба Драго-Сас. Свого часу служив у гетьмана Петра Дорошенка, який очолював Правобережжя в 1665-1676 роках. При цьому Куницький користувався особливою довірою у гетьмана. Про це свідчить хоча б той факт, що коли Дорошенко видавав свою дочку за племінника Лівобережного гетьмана Дем’яна Многогрішного, сватання відбувалося саме через Куницького.